Чи погодиться Україна відмовитися від решти Донбасу до 2027 року?

Цей ринок прийме «так», якщо до 31 грудня 2026 року, 23:59 за східним часом, між Російською Федерацією та Україною буде досягнуто угоди, згідно з якою Україна погоджується поступитися де-факто контролем над усіма великими містами, які знаходяться під їх контролем, у Донецькій і Луганській областях. В іншому випадку цей ринок вирішить «Ні».

Для цілей цього ринку до великих міст під контролем України входять такі: Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка, Дружківка та Покровськ.

Угода має бути публічно оголошеною взаємною угодою або іншим чином підтверджена переважною консенсусом достовірних звітів.

Якщо така угода буде офіційно досягнута до дати вирішення, цей ринок вирішить «Так», незалежно від того, чи/коли угода набуде чинності.

Будь-яка угода, яка передає фактичний військовий контроль над переліченими містами, вважатиметься незалежно від того, чи Україна офіційно збереже свої претензії на суверенітет. Наприклад, Кумановська військово-технічна угода 1999 року, згідно з якою Югославія погодилася вивести військові сили з Косова, але не визнала автономію або незалежність Косово, могла б мати право на резолюцію «Так».

Угода України про відступлення де-факто військового контролю вважатиметься незалежно від групи/організації, яка їх замінить.

Лише територія, передана в рамках дипломатичного процесу або угоди, буде кваліфікуватися. Якщо Росія захопить ці міста шляхом військових дій, вона не матиме права на резолюцію «Так».

Основним джерелом рішення для цього ринку буде офіційна заява України та/або Російської Федерації, однак переважна більшість достовірних повідомлень, що підтверджують досягнення угоди, також буде відповідати вимогам.