Європейська країна погоджується дати Україні гарантію безпеки до...?

Цей ринок вирішить «Так», якщо будь-яка європейська країна офіційно зобов’яжеться надати Україні гарантію безпеки, визначену як публічно оголошену та взаємоузгоджену угоду між відповідною європейською країною та урядом України, яка створює зобов’язання відповідної європейської країни захищати або безпосередньо втручатися від імені України до 31 грудня 2026 року, 23:59 за східним часом. В іншому випадку цей ринок вирішить «Ні».

Кваліфікаційна «гарантія безпеки» вимагає формулювання, еквівалентного за характером зобов’язанню щодо взаємної оборони у стилі статті 5 НАТО: відповідна європейська країна має взяти на себе зобов’язання дати військову відповідь у разі нападу на Україну або іншим чином гарантувати захист України через обов’язкові оборонні зобов’язання. Приклади кваліфікаційних формулювань включають зобов’язання, створені за моделлю договорів США з Японією, Південною Кореєю чи Філіппінами, або інструмент НАТО за статтею 5, який зобов’язує Сполучені Штати «діяти проти спільної небезпеки» за допомогою військової сили, якщо союзник зазнає нападу. Рамки співпраці, заходи з розбудови спроможності, механізми консультацій або зобов’язання, що не мають обов’язкової сили, не відповідатимуть вимогам.

Приклади некваліфікованих домовленостей включають двосторонню угоду про безпеку між США та Україною від 13 червня 2024 року, Закон про відносини з Тайванем або «угоди безпеки» G7/ЄС, які передбачають підтримку чи консультації, але не мають обов’язкових гарантій оборони.

Кваліфікаційна угода має бути спільно оголошена та завершена та має форму договору, виконавчої угоди, меморандуму про взаєморозуміння, спільної заяви або еквівалентного письмового документа. Оголошення, які є заявами про наміри, випадковими, дослідницькими або іншим чином не вказують на офіційну політику, не зараховуються.

Основним джерелом вирішення буде консенсус достовірної звітності.

Відбіркові європейські країни включають: Албанію; Андорра; Вірменія; Австрія; Азербайджан; Бельгія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Кіпр; Чехія; Данія; Естонія; Фінляндія; Франція; Грузія; Німеччина; Греція; Угорщина; Ісландія; Ірландія; Італія; Латвія; Ліхтенштейн; Литва; Люксембург; Мальта; Молдова; Монако; Чорногорія; Нідерланди; Північна Македонія; Норвегія; Польща; Португалія; Румунія; Сан-Марино; Сербія; Словаччина; Словенія; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Україна; Велика Британія.